10 Життя тут не таке, як я очікувала. Мій новий світ вигравіюваний у бронзі, запечатаний сріблом, тоне у запахах каменю й заліза. Крижане повітря, помаранчеві мати, світло неоново-яскраве, електронні й електричні вмикачі сигналять і миготять. Тут панує бурхливе життя, жваві тіла, коридори, переповнені перешіптуваннями й криком, тупотінням ніг і задумливими кроками. Якщо прислухатися, я чую, як працюють мізки, щипають лоби, пальці барабанять по підборіддях і губах, й супляться брови. Ідеї переносяться в кишенях; думки крутяться на кінчику язика; очі примружуються при уважному плануванні, про яке я мала би бажати дізнатися більше. Але нічого не працює, у мене все йде не так. Кастл сказав, я маю приборкати Енергію. Наші дари — це різні форми Енергії. Матерія не створюється і не руйнується, повідомив він мені. Оскільки наш світ змінився, Енергія змінилася разом із ним. Наші можливості взяті із Всесвіту, з інших матерій, з інших Енергій. Ми — не аномалії. Ми — неминучі результати збочених маніпуляцій із нашою Землею. Він говорить, що наша Енергія звідкись походить. І «звідкись» — це хаос навколо нас. Це має сенс. Пам’ятаю, яким був світ, коли я залишила його. Я пам’ятаю роздратовані небеса й заходи сонця, що розпадалися під місяцем. Пам’ятаю потріскану землю й колючі кущі, що колись зеленіли, а тепер були майже коричневі. Думаю про воду, яку ми не можемо пити, і пташок, що не літають, і як людська цивілізація зійшла на пси, на купу укриттів, що простяглися нашою спустошеною землею. Ця планета як зламана кістка, що неправильно зрослася, сотні шматків кристалів, склеєних до купи. Нас
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx