16 Тримайся міцно Видавайся сильною Не спи Одного дня я можу зламатися Одного дня я можу Звільнитися Повертаючись, Варнер не приховує свого здивування. Дивлюся вгору, згортаю блокнот, який тримаю в руках. «Я це забираю», — кажу йому. Він кліпає. —Тобі краще. Я киваю через плече. —Мій блокнот просто лежав тут, на тумбочці біля ліжка. —Так, — повільно промовляє Варнер. Обережно. —Я його заберу. —Я розумію, — він досі стоїть біля дверей, застигши на місці, витріщається на мене. — Ти, — він хитає головою, — вибач, ти кудись збираєшся? І лише тепер я розумію, що йшла до дверей, зупинившись на півдорозі. —Мені треба звідси вибратися. Варнер нічого не каже. Він робить кілька обережних кроків, знімає куртку, накидає її на стілець. Дістає з кобури на спині три пістолети, і, не поспішаючи, кладе їх на стіл, де раніше лежав мій блокнот. Нарешті Варнер підводить погляд і на його обличчі проступає легка усмішка. Руки в кишенях. Усмішка ширшає. —Куди ти зібралася, люба? —Мені треба дещо залагодити. —Усе добре? — він притуляється плечем до стіни, схрещуючи руки на грудях. Варнер досі усміхається. —Так, — я починаю дратуватися.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx