10 • Початок • світові повсякчас дошкулятиме подібна жага деспотизму, тож вирішили надійно переховувати безцінний архів задля його спасіння. Це була стара витівка: померти та зникнути, щоб відродитися заново. Відродження повністю залежало від здатності бібліотеки зберігати свої таємниці. Медейнам — найбільш ученим представникам магічного населення — було дозволено користуватися знаннями бібліотеки, допоки вони зобов’язалися нею опікуватися. Суспільство, що розвивалося на основі знань із бібліотеки, яка залишилася, мало вдосталь привілеїв та стільки ж обов’язків. Людям були доступні всі знання світу, вони ж мали ті знання плекати та примножувати. Світ розширювався, розширювалися водночас й Александрійські архіви, розвиваючись поза величчю бібліотек Вавилону, Карфагена та Константинополя, перевершуючи книжкові колекції ісламських та азійських країн, кинутих на поталу імперіалізму. Ширився також вплив медейнів, розвивалося водночас і так зване Товариство. Кожні десять років воно збирало новий клас заповзятливих послідовників, готових провести рік, вивчаючи архів бібліотеки, навчаючись ремесла, що стане справою усього їхнього життя. Упродовж одного року всі, кого прийняло Товариство, мешкали, харчувалися, спали в оточенні архівів, дихали й наповнювалися ними та їхнім змістом. Наприкінці року п’ятеро або шестеро потенційних кандидатів проходили ініціацію. Ці обрані сумлінно відбували незалежний навчальний курс при бібліотеці тривалістю у ще один рік, щоб залишитися для проведення подальших досліджень або, найімовірніше, щоб надалі тут працювати. Вихованці-александрійці частенько ставали політичними лідерами, покровителями, виконавчими директорами, лауреатами різноманітних нагород. Незабаром після посвяти на обраних вихованців Александрії очікувало багатство та сила, престиж та небувалі знання.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx