11 • Початок • Тож шанс бути обраним для посвяти ставав чи не найбільшою нагодою з безлічі можливостей. Усе це виголошував Далтон Еллері нещодавно набраному класу кандидатів. Нікому з них не було відомо, нащо вони тут і за що їм доведеться змагатися. Скоріш за все, вони й досі не усвідомили, чому завдячувати своєю присутністю. Та й Далтон Еллері, який сам був таким вправним медейном, що подібних новобранці не зустрінуть ще довго, цей шлях обрав серед безлічі інших. Він, як і ці новачки, свого часу зрікся себе як людини, якою міг би стати, відхрестився від власного життя, яке в порівнянні з обраним шляхом, найімовірніше, було б занадто посереднім. Він мав би якусь професію, можливо, навіть доволі прибуткову, приніс би певну користь смертній економіці, але ніколи не осягнув би всього того, що зміг дізнатися, погодившись на пропозицію Товариства. Сам-один він міг би творити виняткову магію, але соромився б надзвичайного. І зрештою, як і людство, скорився би буденності, боротьбі та нудьзі, але завдяки його вибору так не буде. Тож марнота буденного існування і ще багато чого мізерного вже років із десять не є тим, заради чого він стане гратися з долею. Далтон глянув на обличчя нових вихованців і уявив, яким би могло бути його життя, життя всіх їх, якби їм не випало таке багатство. Вічна слава. Незрівнянна мудрість. Саме тут вони мають шанс розкрити таємниці, які світ приховував сам від себе віками, тисячоліттями. Таємниці, побачити які може лише проникливий погляд, а осягнути — лише гострий розум. Саме тут, у бібліотеці, зміниться життя кожного з них. Тут вони зникнуть, як зникли колись стіни бібліотеки, аби відродитися в тіні, де їх ніхто не побачить, крім Хранителів, александрійців та привида полишеного життя й забутого шляху. — Досягнути величі непросто, — промовив Далтон. Але велич не доступна тому, хто не вистоїть під її тягарем, — цього він уже
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx