12 • Початок • не додав. Далтон розповів усім новеньким про бібліотеку, шлях до посвяти та про те, що їм доступно, якщо вони мають достатньо сміливості за це вхопитися. Новенькі зачаровано слухали, іншого годі було й чекати. Далтон мав хист вселяти життя в речі, ідеї чи предмети. Це вміння було вишукане настільки, що й зовсім не було магією, швидше академічними навичками. Насправді це вміння зробило Далтона найкращим наставником для класу новеньких вихованців Александрійської бібліотеки. Він ще навіть говорити не почав, та вже знав: коли настане той день, усі вони пристануть на пропозицію. Вона була, правду кажучи, простою формальністю. Ніхто ніколи не відмовляв Александрійському Товариству. Не втримаються осторонь навіть ті, хто вдає незацікавленість. Далтон знав: усі вони боротимуться, аж іскри летітимуть, аби протриматися до наступного року. І якщо вони бодай наполовину такі непохитні й талановиті, як вважає Товариство, це вдасться майже усім. Майже.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx