«Зовнішня історія. Що приховує шкіра» Яель Адлер
9 Вступне слово Сліди на шкірі та як їх читати Її площа близько двох квадратних метрів, і вона покриває все, що в нас усередині. Шкіра — це наш зв’язок із зовніш- нім світом. Наша антена. Вона може надсилати й отриму- вати сигнали, а ще — живить наші відчуття. Вона — об’єкт бажань, наша зовнішня оболонка, дивовижне вмістилище нашого життя й водночас — гігантський біотоп для бакте- рій, грибків, вірусів та паразитів. Наскільки важлива для нас шкіра, видно з мови. Адже в деякі моменти ми відчуваємо «мороз поза шкурою», а іноді нам доводиться «зі шкури пнутися». У Німеч- чині кажуть, що до роботи треба мати «грубу шкіру», а тих, хто надто вразливий до критики, називають «тон- кошкурими». У когось при спогляданні павука «і за вухом не свербить», інший же від побаченого весь укривається «гусячою шкірою» і відчайдушно намагається втекти, аби лиш «урятувати власну шкуру». Одначе мало хто знає, що таке шкіра, як вона працює і, насамперед, скільки важливих функцій виконує. По-перше, шкіра, немов та цегляна стіна, захищає нас завдяки кислотній мантії від небезпечних нападників, на кшталт збудників хвороб, отрут чи алергенів. Окрім того,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx