«Зовнішня історія. Що приховує шкіра» Яель Адлер
Зовнішня історія. Що приховує шкіра... 18 Структуру полів найкраще розглядати на спині, суглобах пальців та ліктьових згинах. Лише наші долоні та стопи ма- ють інший візерунок. Ми, лікарі, називаємо їх гребінцевою шкірою. Внутрішньою поверхнею долонь пробігають пара- лельно одна одній численні борозни, такі як на щойно зора- ному полі. Ці борозни утворюють специфічний, унікальний для кожної людини рельєф. Ця особливість дає змогу іден- тифікувати особу завдяки славнозвісним відбиткам пальців. Але чому ж епідерміс докладає стільки зусиль, аби наді- лити наше тіло шкірою двох типів? Усе просто: гребінцева шкіра на внутрішній поверхні долонь та підошвах значно стабільніша за шкіру зі шкірними полями. А при бігу, нама- цуванні й торканні це велика перевага. Окрім того, на ній не- має волосся та сальних залоз — їх замінюють потові залози. Перш ніж ви подумаєте: «Фу, як набридли ці спітні- лі руки та зіпрілі ноги!» — пригадайте, що в еволюції від початку були інші плани. Піт робить шкіру чіпкішою, тобто зрошені потом стопи допоможуть краще втекти, якщо з-за рогу з’явиться ведмідь. Нашим пращурам така особливість могла врятувати життя. А ще ж час від часу й на дерева треба було видряпуватися, і спітнілі руки дуже в цьому до- помагали. Адже зчеплення зі стовбуром тоді значно краще. Може, це й дивно, що наше тіло разом зі шкірою досі, схоже, почувалося б як удома в ранньому кам’яному віці, де на нас щомиті могли напасти дикі звірі. Однак те, що ми замінили степи й ліси джунглями міста, — цілковите наше свавілля, не передбачене первісним задумом. Камінь на камені: захисний бар’єр шкіри Мабуть, найважливіше завдання епідермісу — захищати нас від зовнішніх нападників. Йому це вдається завдя-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx