«Зовнішня історія. Що приховує шкіра» Яель Адлер
Зовнішня історія. Що приховує шкіра... 22 ники хвороб та хімічні речовини—прориваються крізь про- різи в стіні та цементі й потрапляють у глибини нашої шкіри. Окрім того, тканинна рідина більше не закрита герметично, тожвитікає надтошвидко й у надто великій кількості назовні. Наслідок: наша шкіра висихає та набуває розтрощено- го та пожмаканого вигляду. У місцях, де втрачено жир та вологу, вона шершавіє, вкривається зморшками, а нерідко ще й свербить. Якщо ж нам взагалі не пощастило, там ви- никає гидка суха екзема з тріщинками — craquelé . Коли ж усе дуже погано, то на додачу отримуємо ще й масивний контактно-алергічний дерматит. Тож ви самі бачите, що наше головне завдання — підтримувати бар’єрну функцію мерт вого рогового шару або ж принаймні ремонтувати його в разі пошкодження. Як це зробити найкраще —довідаєтеся згодом. Лупа Чи чули ви колись про собак-слідопитів? Це такі пси, що йдуть по слідах людей, спеціально навчені тварини, які роз- шукують зниклих. Як їм вдається йти по сліду людини? Вони винюхують запах загубленої шкірної лупи. Якщо я зараз ста- ну перед вами й запитаю: «Чи втрачаю я в цю мить лусочки шкіри?» — ви, найімовірніше, дасте заперечну відповідь, бо на моєму чорному піджаку немає жодних видимих слідів цього. Насправді ж ми безперервно втрачаємо поодинокі маленькі клітини роговогошару, яких організм більше не по- требує. Так вони звільняють місце для наступних поколінь мертвих клітин роговогошару— summa summarum 1 . Близько 40 тисяч лусочок. За хвилину! За день це майже 10 грамів. Як це відбувається? 1 Загалом, разом ( лат. ). ( Тут і далі прим. перекл. )
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx