«Зовнішня історія. Що приховує шкіра» Яель Адлер
Частина 1. У підземному гаражі, або Шари нашої шкіри 23 Що ж, клітини рогового шару прожили повноцінне жит- тя: спершу чотири тижні дозрівали, тоді успішно відмер- ли, тоді ще якусь мить затрималися в організмі у вигляді «цеглинок», бар’єра шкіри, захищаючи її, а тоді одна за од- ною вивільнилися з тіла. Якщо все проходить добре, то вони відходять спокійно й тихо, непомітно для людського ока. Однак бувають моменти, коли лупа стає помітною! Тоді нам страшенно неприємно, ми вважаємо це не просто непривабливим, а кричуще неестетичним. Рясно вкритий лупою комір — знак того, що щось пішло не так. Іноді по- стачання нових клітин надто інтенсивне або відбувається занадто швидко, та найгірше — це непристойно. У бурхливому хаосі народжень та смертей клітин іноді трапляється так, що ще живі шиповидні клітини перестри- бують фазу зернистості й напряму мандрують до рогового шару. Чимось це нагадує пропущений пубертатний період. А ця фаза ж має на меті досягнення зрілості та розставання з батьками. Якщо в кератиноцитів не було часу на дозріван- ня, вони не опанують важливу науку—покидати батьківську домівку й ставати самостійними. А це шкодить захисному бар’єру шкіри, бо клітини з ядром не годяться на роль цегли- нок. Та й цементу такі клітинище не виготовили. Уних навіть не було часу спокійно померти, тож вони міцно прилипають до своїх супутників. Тому вони й не осипаються спокійно та потай, а відлущуються цілими клубочками. Усіх своїх друзяк вони забирають із собою, хочуть ті того чи ні. Людське око починає сприймати такі лусочки, якщо вони складаються з тисячі або й більше склеєних докупи клітин роговогошару. Найперша причина виникнення лупи — запалення епі- дермісу, яке ще називають екземою. Навіть у найлегшій формі таке запалення викликає пришвидшене відлущування клітин, адже тіло прагне чимшвидше позбутися проблеми—
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx