7 ПРОЛОГ АУРІН ДЕСЯТЬ РОКІВ ТОМУ Тут небо не співає. Воно не вихрує в танку, не виграє, не осідає на моїй шкірі солодкими пахощами, не овіває моє волосся прохолодним цілунком. Не так, як це було в Аннуїні. Дощ проливає сльози, заливаючи землю водою, та навіть йому не до снаги змити тутешній сморід. Сонце сідає і сходить місяць, але й це не суголосить богиням на спочинку в зоряних шкаралупах. Крайнебо холодне й байдуже.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx