12 Рудоволосий шинкар стояв біля підніжжя сходів. Обтер руки з довгими пальцями об чистий фартух і довгі рукави. — Наш гість уже прокинувся? Баст заперечно хитнув головою. — Не ворушиться й не подає жодного звуку. — Йому випало кілька непростих днів, — зауважив Коут. — Мабуть, це дається взнаки, — він завагався, а відтак підняв голову й понюхав. — Ти що, пив? Запитання радше було виявом цікавості, ніж звинуваченням. — Ні, — відповів Баст. Шинкар здійняв брову. — Я дегустував, — сказав Баст із наголосом на останньому слові. — Дегустація передує питтю. — А… — промовив шинкар. — Отже, ти готувався випити? — Крихітні Боги, так! — вигукнув Баст. — І випити без жодних обмежень. А чим ще в біса можна зайнятися? — Баст витягнув свій кухоль із-під шинквасу й зазирнув у нього. — Я сподівався на бузину, але мені дісталася якась диня, — він задумливо покрутив кухлем. — І ще щось пікантне, — знову трохи випив і замислено примружив очі. — Кориця? — спитав і поглянув на ряди пляшок. — А в нас узагалі ще є бузина? — Вона десь там, — сказав шинкар, не дивлячись на пляшки. — Басте, зупинися на хвильку й послухай. Нам треба поговорити про те, що ти зробив учора. Баст остовпів. — А що я зробив, Реші? — Ти зупинив оту істоту з Мелу, — відповів Коут. — А… — Баст розслабився і зневажливо махнув рукою. — Реші, я просто її сповільнив. Ото й усе. Коут хитнув головою. — Ти збагнув, що то не просто якийсь божевільний. Намагався нас попередити. Якби не твої прудкі ноги… Баст насупився. — Реші, я був не такий уже й прудкий. Та істота здолала Шепа, — він опустив погляд на добре вимиті мостини біля шинкваса. — Шеп мені подобався.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx