«Сліпий годинникар» Річарда Докінза
12 Передмова Ця книжка написана в переконанні, що наше власне іс- нування колись було найбільшою з усіх таємниць, але пе- рестало нею бути, бо таємницю розгадали. Це зробили Дарвін і Воллес, хоча ми ще деякий час продовжуватиме- мо додавати до їхньої розгадки свої примітки. Я написав цю книжку, бо був здивований тим, скільки людей, схоже, не лише не знають про існування елегантного й прекрас- ного розв’язання цієї найглибшої з проблем, а й (диво- вижно!) у багатьох випадках навіть не підозрюють, що тут взагалі була якась проблема! А проблема тут полягає у складному задумі. Обсяг пам’яті комп’ютера, на якому я пишу ці рядки, становить при- близно 64 кілобайти (для зберігання кожного символу тек- сту використовується один байт). Цей комп’ютер був свідомо задуманий і умисно виготовлений. Мозок, який допомагає вам розуміти мої слова, є сукупністю приблизно десяти мільйонів кілонейронів. Багато з цих мільярдів нервових клітин мають більше тисячі «електричних провідців», що з’єднують їх з іншими нейронами. Більше того, на моле- кулярно-генетичному рівні кожна окрема з понад триль- йона клітин організму містить приблизно в тисячу разів більше точно закодованої цифрової інформації, ніж увесь мій комп’ютер. Складності живих організмів відповідає елегантна ефективність їхнього зовнішнього оформлен- ня. Якщо хтось не погоджується, що існування такої мас штабної складної конструкції просто вголос вимагає по- яснення, я здаюся. Хоча ні, якщо на те пішло, я не здаюся, бо однією з моїх цілей у цій книжці є передати частину
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx