«Сліпий годинникар» Річарда Докінза
16 ту впродовж обмеженого кількома десятиліттями строку служби. Щоб вибратись із цієї в’язниці знайомої часової шкали, доведеться напружити уяву, у чому я й спробую до- помогти. Третя причина, з якої наші мізки чинять завзятий опір дарвінізму, проростає з нашого великого успіху як творчих дизайнерів. У нашому світі домінують досягнення інжене- рії та твори мистецтва. Ми повністю звиклися з ідеєю, що складна елегантність є показником умисного, ретельно під- готовленого задуму. Це, мабуть, є найвагомішою причиною віри в те чи інше надприродне божество, якої дотримуєть- ся переважна більшість людей, що коли-небудь жили на Землі. Дарвіну й Воллесу знадобився вельми значний стри- бок уяви, аби побачити, що всупереч усій інтуїції існує інший, причому (якщо тільки його зрозуміти) значно прав- доподібніший спосіб виникнення складного «задуму» з пер- вісної простоти. Стрибок уяви настільки карколомний, що й донині багато людей, схоже, все ще не можуть на нього зважитись. Основною метою цієї книжки якраз і є допомог- ти читачеві здійснити цей стрибок. Автори зазвичай сподіваються, що їхні книжки матимуть довготривалий, а не скороминучий вплив. Але поборник будь-якої ідеї на додачу до викладу «вічної, позачасової» частини своєї справи мусить також відповідати сучасним йому прихильникам протилежних (чи нібито протилеж- них) думок. Існує ризик того, що деякі з цих аргументів, хоч як би палко їх захищали сьогодні, в наступні десятиліт- тя здаватимуться жахливо застарілими. Читачі часто від- значають парадокс, що перше видання «Походження видів» було кращим за шосте. Це тому, що у своїх пізніших ви- даннях Дарвін почувався зобов’язаним відповісти на того- часну критику першого видання. Ці закиди тепер здаються настільки застарілими, що відповіді на них просто заважа- ють, а подекуди навіть збивають з пантелику. А втім, під- даватися спокусі ігнорувати критику, що може здаватися скороминущою, зовсім не варто з поваги не лише до кри-
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx