«Сліпий годинникар» Річарда Докінза
з якими я обговорюю теорію еволюції й від ідей яких отри- мую користь майже щоденно. Вони, Памела Веллс, Пітер Аткінс і Джон Докінз, конструктивно критикували на моє прохання різні розділи. Сара Банней внесла численні по- кращення, а Джон Ґріббін виправив суттєву помилку. Алан Ґрафен і Вілл Аткінсон були моїми радниками з комп’ютер- них проблем, а представництво компанії «Apple Macintosh» на факультеті зоології люб’язно дозволило скористатись їхнім лазерним принтером для друку біоморфів. Аще мені дуже допомогла неослабна енергія, з якоюМайкл Роджерс, тепер із видавництва «Longman» , долає всі перепо- ни на своєму шляху. Він і Мері Каннен із «Norton» уміло за- стосовували педалі газу (до мого морального духу) та гальма (до мого почуття гумору), коли ті були потрібні. Частина цієї книжки була написана під час творчої відпустки, люб’язно наданої факультетом зоології та Новим коледжем. Наре- шті — борг, який я мав визнати в обох своїх попередніх книжках, — оксфордська система навчання й мої численні студенти-зоологи допомоглимені вдосконалити з роками свої нечисленні навички складного мистецтва пояснення. Річард Докінз Оксфорд, 1986 р.
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx