«Сліпий годинникар» Річарда Докінза
23 рити в теорію Дарвіна, коли вперше почув про неї в дитин- стві. Майже всі люди впродовж усієї історії, аж до другої половини ХІХ століття, непохитно вірили у протилежне — теорію Свідомого Творця. Багато людей продовжують це робити, можливо, тому, що істинне, дарвінівське пояснення нашого існування все ще, як на диво, не є обов’язковою час- тиною навчального плану загальної освіти. Отож і виходить, що його дуже часто розуміють неправильно. Слово «годинникар» у назві цієї книжки запозичене з відо- мого трактату теолога ХVІІІ століття Вільяма Пейлі. Його видана 1802 року праця «Природна теологія, або Свідчен- ня існування та ознаки Божества, зібрані з явищ природи» є найвідомішим викладом «аргументу від задуму», завжди найвпливовішим з аргументів на користь існування Бога. Це книжка, якою я щиро захоплююсь, бо свого часу її автор до- сягнув успіху в тому, що я намагаюся робити тепер. Він мав власну думку, пристрасно в неї вірив і не шкодував зусиль, аби її обґрунтувати. Він мав належну пошану до складності живого світу й бачив, що вона вимагає дуже особливого по- яснення. Єдиним моментом, у якому він помилявся (схоже, доволі важливим!), було саме пояснення. Він дав традиційну релігійну відповідь на цю загадку, але сформулював її чіткіше й переконливіше, ніж будь-хто до нього. Справжнє ж пояс- нення є геть іншим, і йому довелося чекати на одного з най- більш революційних мислителів усіх часів, Чарльза Дарвіна. Свою «Природну теологію» Пейлі починає зі знаменитого пасажу: Припустімо, що, йдучи через вересове пустище, я забив ногу об камінь і мене запитали, як той камінь там опи нився. Я міг би, мабуть, відповісти, що, оскільки мені не відомо нічого іншого, він лежав там завжди, при чому довести абсурдність такої відповіді було б не дуже легко. Але припустімо, що я знайшов на землі го динник і постало б запитання, як він опинився в тому місці. Навряд чи мені спала б на думку відповідь, яку
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx