«Сліпий годинникар» Річарда Докінза
8 Вступ до видання 1996 року Мене попросили написати новий вступ для цього переви- дання «Сліпого годинникаря», і я думав, що це буде про- стим завданням. Усе, що я мав зробити, — перелічити спо- соби (а їх, безумовно, мало бути багато), якими покращив би цю книжку, якби писав її знову сьогодні. Старанно, роз- діл за розділом, я вишукував помилки, невідповідності, за- старілості, незавершеності. Я щиро прагнув їх знайти, бо наука — попри моральну нестійкість окремих її діячів — не є від природи самовдоволеною і хоча б на словах прагне до перемоги прогресу над викривленням. Але, хоч як це дивно, за винятком дрібних деталей, мені не вдалося зна- йти в цих розділах жодної важливої тези, яку я сьогодні відкинув би, —нічого, що свідчило би про відмову від влас- ної думки на догоду чомусь чи комусь. Це не означає, ясна річ, що мені нічого більше сказати на вічно захопливу тему еволюційного задуму. Я легко міг би написати ще десять цілковито нових розділів. Але це мала б бути вже інша книжка. Тепер, я думаю, вона буде називати- ся «Сходження на пік неймовірного» * . Хоча кожна з цих двох моїх книжок є самодостатньою й може читатись окре- мо, правда й те, що будь-яку з них можна читати як продо- вження другої. Конкретні предмети розгляду в них відрізня- ються (так само, як відрізняються одна від одної всі розділи цієї книжки), але основні теми ті самі — дарвінізм і задум. Сказати, що я не перепрошую за цю дарвінівську послі- довність, було би применшенням. Дарвінізм є колосальною річчю, багато аспектів якого варті більшої кількості кни- жок, ніжможна було б написати за довгу й успішну кар’єру. Тож і від мене, професіонального «наукового автора», який «зробив» еволюцію, навряд чи можна було б очікувати, що я зверну свою увагу на фізику чи астрономію. Та й навіщо б * Книжка під цією назвою була видана у Нортоні 1996 року. (Прим. ред.)
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx