«Книга радості» Далай-лами та Десмонда Туту
13 натомість архієпископ здійснив для нього таїнство єв- харистії, яке зазвичай є привілеєм християн. Зрештою, наприкінці тижня ми відзначили день на- родження Далай-лами в Тибетському дитячому містеч- ку, в одній зі шкіл-інтернатів для дітей, що втекли з Ти- бету через заборону китайської влади здобувати освіту на основі тибетської культури і мови. Батьки відправля- ють дітей гірськими стежками з провідниками, котрі обіцяють відвести їх до школи Далай-лами. Важко уявити собі біль батьків, які відсилають своїх дітей да- леко від домівки, знаючи, що не побачать їх у найближ- чі десять років, а можливо, взагалі ніколи. У цій школі, сповненій травм, понад дві тисячі учнів і їхні вчителі радісно підтримували Далай-ламу, якому монаші обітниці забороняють танцювати, коли він упер- ше обережно спробував станцювати шимі після нестрим ного бугі у виконанні архієпископа. * * * Далай-лама й архієпископ — дві видатні духовні по- статі нашого часу, але вони також є моральними ліде- рами, котрі виходять за межі власних традицій і завж- ди турбуються про людство навзагал. Їхня хоробрість і стійкість, а також незламна віра в людство надихають мільйони людей не піддаватися модному цинізмові, що ризикує нас поглинути. Їхня радість, без сумніву, не лег- ка і не поверхова, а випробувана вогнем труднощів, гніту і боротьби. Далай-лама й архієпископ нагадують
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx