«Книга радості» Далай-лами та Десмонда Туту
23 ятися теж. Можливо, ми просто почуваємось більш живими. Та коли знаходимо більше радості, ми можемо сприймати страждання в такий спосіб, який додає нам шляхетності, а не гіркоти. Труднощі не роблять нас жорсткішими. Наші серця розбиваються, але ми не по- чуваємося розбитими. Я дуже часто був свідком і сліз, і сміху архієпископа. Щиро кажучи, сміху було більше, ніж сліз, але він справ- ді легко та часто починає плакати через те, що наразі не врятовано й не об’єднано. Це все для нього важить і відчутно на нього впливає. Його молитви, якими був огорнутий і я, поширюються на увесь світ і на всіх тих, хто страждає й потребує допомоги. Онук одного з ре- дакторів його книжки хворів і був доданий у дуже довгий список щоденних молитов архієпископа. Через кілька років редактор запитав у нього, чи не міг би він знову помолитися за його онука, тому що хвороба поверну- лась. Архієпископ відповів, що він ніколи не припиняв молитися за того хлопця. З літака ми бачили засніжені гори, які слугують ма- льовничим тлом для резиденції Далай-лами у вигнанні. Після того як Китай вторгся до Тибету, Далай-лама і сто тисяч інших тибетців утекли в Індію. Цих біженців тим- часово розселили в індійській низовині, де багато з них захворіло через спеку і москітів. Зрештою уряд Індії визначив Дармсалу як резиденцію Далай-лами, і Да- лай-лама був дуже вдячний за вище розташування та прохолоднішу погоду. З часом тут оселилося багато
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx