«Книга радості» Далай-лами та Десмонда Туту
26 парасолькою, що захищала його від яскравого індій- ського сонця. Він був одягнений у бордову рясу і чер- вону шаль, хоча ми бачили помаранчевий клаптик на його жилетці. З обох боків від нього стояли працівники офісу та представники аеропорту в костюмах. Індійські солдати, одягнені в однострій кольору хакі, відповіда- ли за безпеку. Представників ЗМІ не впустили до аеропорту. Це мала бути тепла зустріч, на якій робив світлини лиш особистий фотограф Далай-лами. Архієпископ, шку- тильгаючи, спускався крутим трапом у блакитному блейзері та своєму фірмовому капітанському кашкеті, а тим часом Далай-лама підійшов до нього. Далай-лама осміхався, його очі виблискували за ве- ликими окулярами в квадратній оправі. Він низько вкло- нився, відтак архієпископ розвів руки і вони обійнялися. Потім відступили, тримаючи один одного за плечі, див- лячись один одному в очі, немов намагаючись переко- нати себе, що вони справді знову разом. — Я так давно тебе не бачив, — сказав архієпископ Туту, обережно торкаючись щік Далай-лами кінчиками пальців і уважно його розглядаючи. — Ти маєш дуже добрий вигляд. Далай-лама, усе ще тримаючи архієпископа за вузь кі плечі, стиснув губи, мов для поцілунку звіддаля. Архі- єпископ підніс ліву руку, на якій виблискувала золота обручка, і взяв Далай-ламу за підборіддя, мов дідусь свого любого онука. Відтак архієпископ поцілував його
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx