«Книга радості» Далай-лами та Десмонда Туту
27 в щоку. Далай-лама, не звиклий до поцілунків, відхилив- ся й радісно засміявся, і його сміх швидко доповнив дзвінкий регіт архієпископа. — Тобі не подобаються поцілунки, — сказав архі єпископ і поцілував його в другу щоку. Я подумав про те, скільки поцілунків Далай-лама отримав за своє життя, адже його забрали від батьків у віці двох років і виховували в царстві обраних, далеко від поцілунків. Вони зупинилися для урочистого вручення хадака (білого шарфа) — тибетський звичай, яким зустрічають гостей і виражають повагу. Далай-лама вклонився, стиснувши долоні на рівні грудей у вітальному жесті, що відображає нашу єдність. Архієпископ зняв кашкета і вклонився йому у відповідь. Після цього Далай-лама обмотав довгий білий шовковий шарф навколо шиї ар- хієпископа. Вони шептали один одному на вухо, нама- гаючись перекричати шум двигуна, який і далі працював у них за спинами. Далай-лама взяв архієпископа за руку, і вони рушили до термінала під жовтою парасоль- кою, сміючись і жартуючи, нагадуючи радше восьми- літніх, а не вісімдесятирічних людей. Білий шарф горбився на шиї архієпископа, проте звисав уздовж його маленького тіла аж до самих п’ят. Розмір хадака виражає повагу до того, хто його отри- мує, і верховні лами отримують найдовші хадаки. Цей хадак був найдовшим з-поміж усіх, які мені будь-коли випадало бачити. Коли впродовж тижня архієпископу
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx