«Книга радості» Далай-лами та Десмонда Туту
28 знову і знову одягали на шию хадак, він жартував, що почувається мов живий вішак. Нас відвели до маленької кімнати, у якій для Да- лай-лами приготували кілька коричневих диванів на ті випадки, коли його виліт з Дармсали затримувався або скасовувався. Ми бачили, що представники ЗМІ чека- ють біля аеропорту, вишикувавшись уздовж скляної стіни, щоб зробити фото або поставити запитання. Лише тоді я пригадав, наскільки визначна, ба навіть історична ця подорож. Було так легко загубитись у ло- гістиці й забути про те, що їхня зустріч є важливою подією для всього світу. У залі чекання архієпископ ліг на диван, а Далай-ла- ма розташувався поряд у великому кріслі. Біля архі- єпископа сиділа його донька Мфо, одягнена в чудо- ву зелено-червону сукню з африканським принтом і в тюрбан у тон до неї. Наймолодша з чотирьох дітей, вона продовжила справу свого батька і тепер була виконавчим директором Фонду Десмонда і Леї Туту. Під час нашої подорожі Мфо стала на коліно і зробила пропозицію руки й серця своїй дівчині Марселіні Ван Фурт. Ця подорож відбулася за кілька місяців до того, як Верховний суд США ухвалив історичне рішення про легалізацію одностатевих шлюбів, але архієпископ під- тримував права гомосексуалів упродовж десятиліть. Йому належить знана цитата про те, що він відмовив- ся б іти в «гомофобний» рай. Багато хто забуває — особливо ті, хто став об’єктом його морального осуду,
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx