«Книга радості» Далай-лами та Десмонда Туту
31 всі, кумедні й недосконалі люди. Але їхні жарти стосу- валися їх самих не менше, ніж товариша, і ніколи на- справді не принижували його, а лише посилювали їхній зв’язок і дружбу. Архієпископ хотів представити всіх тих, хто допоміг організувати цю поїздку, і подякувати їм. Він відреко- мендував свою доньку Мфо, філантропа і миротворця Пем Омід’яр та мене, але Далай-лама сказав, що він усіх нас уже знає. Потім архієпископ представив мою дружину Рейчел як свого американського лікаря, ко- легу Пем з «Омід’яр Груп» Пет Крістіан, а також май- бутню наречену своєї доньки — Марселін, педіатра та професора епідеміології з Голландії. Йому не треба було рекомендувати останнього члена нашої компанії, превелебного ламу Тенціна Дондена, члена монастиря Намг’ял Далай-лами. Тепер Далай-лама тепло потирав руку архієпископа, як і далі протягом тижня. Вони говорили про маршрут польоту і про нашу зупинку в Амрітсарі. — Це дуже добре. Треба відпочивати, — сказав Да- лай-лама. —Я завжди сплю по вісім-дев’ять годин у ночі. — Але ти прокидаєшся дуже рано, чи не так? — за- питав архієпископ. — Так. О третій. — О третій? — Завжди. — І молишся по п’ять годин? — архієпископ підняв п’ять пальців для увиразнення.
Made with FlippingBook
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx