«Крейдяна Людина» С. Дж. Тюдор
13 Металевий Міккі й Гоппо зрушили з місця, бо зазвичай ми слухалися Гладкого Ґева. Можливо, тому що він був найбіль- шим і найкрикливішим серед нас. — Але ж Ніккі ще не прийшла, — озвався я. — То й що? — відказав Металевий Міккі. — Вона постійно спізнюється. Ходімо. Вона знайде нас. Міккі мав рацію. Ніккі постійно спізнювалася. Та з іншого боку, ми домовлялися про інше. Ми мали триматися гуртом. Поодинці на ярмарку було небезпечно. Надто ж для дівчини. — Зачекаймо ще п’ять хвилин, — запропонував я. — Та ти, напевно, жартуєш ! — вигукнув Гладкий Ґев, на- магаючись зімітувати (хоч йому це не дуже вдавалося) відомий вигук Джона Макінроя ?1 . Гладкий Ґев полюбляв імітувати інших людей. Здебільшого американців. І це йому вдавалося так паршиво, що ми аж за боки хапалися зо сміху. МеталевийМіккі не сміявся аж так нестримно, як ми з Гоп- по. Йому не подобалося, коли ми з ним не погоджувались. Утім, це не мало великого значення, бо щойно ми втихомири- лись, як почувся знайомий голос: — Що вас так насмішило? Ми обернулися. Ніккі підіймалася пагорбом і йшла до нас. Як завше, забачивши її, я відчув дивне тріпотіння в живо- ті. Мовби я зненацька сильно зголоднів і потерпав від лег- кої нудоти. Того дня вона розпустила волосся, що сплутаною хвилею спадало в неї за спиною, майже торкаючись країв її потертих джинсових шортів. Вона вбралася в жовту майку, комірець якої було оздоблено малесенькими блакитними квіточками. На шиї зблиснуло щось срібне. Невеличкий хрестик на лан- цюжку. На плечі висіла велика й важкенька на вигляд сумка з мішковини. — Ти спізнилася, — сказав Металевий Міккі. —Ми чекали на тебе. Ніби то була його ідея. 1 ДжонМакінрой— американський тенісист-професіонал, колишня пер- ша ракетка світу. ( Тут і далі прим. перекл., якщо не зазначено інше. )
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx