«Крейдяна Людина» С. Дж. Тюдор
15 Ми й не помітили, коли почало вечоріти. Запал і адреналін потроху випаровувалися, натомість я розумів: у мене залиши- лось обмаль грошей, хіба що на два-три атракціони. Я запхав руку до кишені, збираючись витягти гаманця. Сер- це підстрибнуло мені до горла. Гаманця не було. — Дідько! — Що таке? — запитав Гоппо. — Гаманець. Я його загубив. — Упевнений? — Упевнений, хай йому чорт. Та я про всяк випадок перевірив ще й іншу кишеню. Обидві порожні. Дідько. — Де ти бачив його востаннє? — поцікавилася Ніккі. Я намагався пригадати. Я знав, що гаманець був у мене після останнього атракціону, бо я перевіряв. До того ж опісля ми купляли гот-доґи. Я не брав квитка на гру «Спіймай каче- ня», тому… — Біля ятки з гот-доґами. Ятка з гот-доґами розташовувалася по інший бік ярмарку, у протилежному від «Орбітального польоту» і «Метеорита» напрямку. — Дідько, — повторив я. — Ходімо, — сказав Гоппо. — Пошукаємо його там. — А який сенс? — утрутився Металевий Міккі. — До цього часу його хтось уже підібрав. — Можу позичити тобі трохи грошей, — запропонував Гладкий Ґев. — Але в мене зосталося небагато. Я був більше ніж упевнений, що він збрехав. Гладкий Ґев завжди мав більше коштів, аніж ми. А ще він мав найкращі іграшки і найновішого, найблискучішого велосипеда. Його батько володів місцевим пабом, який називався «Буйвіл», а його мама продавала косметику «Avon». Гладкий Ґев був щедрим, але я добре знав, що він дуже хотів покататися ще на кількох атракціонах. Я похитав головою. — Дякую. Усе гаразд. Зовсім ні. Я відчував, як від сліз починають пекти очі. І справа не лише в загублених грошах. Я почувався дурнем, мій
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx