«Крейдяна Людина» С. Дж. Тюдор
21 Думаю, містер Геллоран до неї навідувався. Часто. Либонь, він мав багато вільного часу. Школа починалась аж у вересні. Очевидно, він вирішив поселитись у винайнятому будиночку за кілька місяців до початку навчального року, аби спершу трохи освоїтися на новому місці. Напевно, то була непогана ідея. Таким чином усі мали змо- гу звикнути до його присутності й дістати відповіді на всі свої питання ще до того, як він уперше зайшов до класу: «Що в нього зі шкірою?» Дорослі терпляче пояснювали, що він був альбіносом . Це означало, що йому бракує якогось «пігменту», котрий забарвлює людську шкіру в рожевий або коричневий колір. «А що в нього з очима?» Те саме. Їм теж бра- кувало пігменту. «То, значить, він не дивак, не монстр і не при- вид?» Авжеж, ні. Звичайнісінький чоловік із природженою хворобою. Вони помилялися. Містер Геллоран був ким завгодно, але звичайним він точно не був.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx