«Крейдяна Людина» С. Дж. Тюдор
23 Вона кидає на мене зневажливий погляд і показує середньо- го пальця. — Знаю, що ти щось кажеш, але все, що я чую, — це бла- бла-бла. — У цьому й проблема нинішньої молоді. Вони не вміють слухати. — Еде, ти заледве годишся мені в батьки, а говориш так, ніби ти мій дід. Вона має рацію. Мені сорок два, а Хлої близько тридцяти (це тільки моє припущення. Вона ніколи не казала, скільки їй років, а я, як справжній джентльмен, не питав). Не така в нас уже й велика розбіжність у віці, але мені часто здається, що нас розділяють цілі десятиліття. Моє волосся досі густе, і сивина трапляється лиш де-не-де, а мімічні зморшки, які колись свідчили про мою веселу вда- чу, тепер вказують на мій вік. Як і більшість високих людей, я сутулюся, а мій улюблений одяг Хлоя називає «секонд-ген- дівським шиком». Костюми, жилетки і добротні черевики. У мене є кілька пар джинсів, але я ніколи не вдягаю їх до шко- ли, хіба що тоді, коли хочу сховатися від усіх у своєму кабіне- ті. Зазвичай я завжди на роботі й часто працюю з учнями до- датково навіть під час канікул. Я міг би сказати, що чиню так, бо дуже люблю вчителювати, але ніхто не любить свою роботу аж настільки. Я роблю так, бо мені потрібні гроші. Гроші — це також одна з причин, чому Хлоя живе зі мною. Вона моя квартирантка і, хотілося б у це вірити, також моя подруга. Правду кажучи, ми досить дивна парочка. Хлоя — далеко не та квартирантка, яку я взяв би до себе за звичайних обста- вин. Однак мене в останній момент підвів інший потенційний квартирант, а донька знайомого сказала, що є «одна дівчина», котра терміново шукає кімнату. Ми начебто добре ладнаємо, та й гроші теж не зайві. Як і її компанія. Ви можете здивуватися, навіщо мені узагалі потрібен квартирант. Я непогано заробляю, а будинок, у якому живу, залишився мені від матері, тож за мірками більшості людей маю зручне життя без потреби виплачувати іпотеку.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx