«Пташині збори» Ренсома Ріґґза
9 М и опинилися в самісінькій сраці китайського кварта- лу — глухому коридорі рибного базару, що блимав тьмяно-зеленим світлом та був ущент заставлений ак- варіумами з крабами. Під прискіпливими поглядами тисяч чужих очиць присіли навпочіпки в «калюжі» темряви, що її створила світлоїжка. Головорізи Ліо були зовсім близько— і вони неабияк лютували. З боку торговища повсякчас чулися скрики, там щось гнівно трощили — шукаючи нас, покидьки просто-таки розди- рали усе на шмаття. —Прошу, не треба, — заплакала якась старенька, — я нікого не бачила… Ми надто пізно зрозуміли, що з коридору немає виходу, а отже, опинилися в пастці, присівши коло водостоку у вузесенькому проході міжштабелями приречених ракоподібних; десятки їхніх акваріумів утворювали височезні похилі башти, що майже тор- калися стелі. Між грюкотом, вигуками й нашим різким панічним диханням вчувався невпинний ритм крабових клішень, що його відбивали об скло, —це скидалося на оркестр зламаних друкар- ських машинок, чиє торохтіння вгризалося в мій череп. Принаймні цей ритм приховає звуки нашого дихання. Мабуть, цього буде досить, якщо неприродна темрява, яку породила Нур, не розсіється, а чоловіки, чиї важкі кроки чулися дедалі ближче, не придивлятимуться до хиткої порожнечі з нестабільними кра- ями, своєрідного «пробілу» в повітрі — настільки неправильно- го, що його неможливо було не помітити, якщо хтось таки зупи- нить на ньому свійпогляд. Нур сформувала цейпростір, провівши рукою в повітрі довкола нас обох — темрява пробуджувалася й розливалася, тоді як світло збиралося на кінчиках її пальців, мов мерехтлива глазур для святкового торта. Вона запхала його
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx