«Пташині збори» Ренсома Ріґґза
12 Я помітив, як важко опустилися плечі дівчини. —Не хвилюйся, я щось придумаю, — пообіцяв я. У будь-якій іншій ситуації мій план був би простий: знайти друзів. Якби ж то я тільки міг! Вони знали б, що робити, адже, відколи я потрапив до цього світу, завжди залишалися моєю скелею, опорою, без якої я нагадував корабель без якоря. Однак Ейч наполегливо застерігав мене від того, щоб доправити Нур до імбрин, і в будь-якому разі я вже не був певен, що ще маю друзів, — принаймні не так, як це було раніше. Те, що зробив Ейч, і те, що роблю зараз я, імовірно, знищить усі шанси імбрин на те, аби припинити ворожнечу між кланами. Не було жодних сумнівів і в тому, що все це добряче підірвало довіру моїх дру- зів — їй було завдано непоправної шкоди. Отож, ми могли покладатися виключно на себе. А тому план був простий і водночас примітивний: біжи якнайшвидше, що- сили міркуй і мрій, щоб тобі пощастило. А якщо ми не зможемо швидко втікати? Або ж не трапиться щасливий збіг обставин? Гадаю, тоді в мене не буде шансу роз- повісти Нур про пророцтво — і вона проживе своє життя, хай яким довгим чи коротким воно виявиться, не відаючи, чому ж на неї полювали. Неподалік почувся гучний тріск— головорізи Ліо знову щось кричали. Вони от-от мали на нас натрапити. —Я маю дещо тобі розповісти, — прошепотів я. —А це не почекає? Авжеж, то був найгірший час, але водночас він міг бути і єди- ною можливістю. —Ти маєш про це дізнатися — на випадок, якщо нам дове- деться розділитися… чи трапиться щось інше. — Гаразд, — зітхнула Нур, — я слухаю. — Імовірно, це прозвучить смішно, тож, перш ніж я викладу всю історію, хочу, аби ти знала, що я це усвідомлюю. Перед смертю Ейч розповів мені про пророцтво. Десь зовсім поряд якийсь чоловік почав голосно сперечатися з покидьками Ліо кантонською 1 , вони ж волали у відповідь 1 Діалект китайської мови. ( Тут і далі прим. перекл. )
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx