«Пташині збори» Ренсома Ріґґза
19 я побачив Г’ю, який ішов назустріч. — Трясця, та що тут тра- пилося? Спершу Бронвін, тепер Г’ю. В мене голова йшла обертом. Поставивши мене на підлогу, Бронвін мовила: —Не переймайся, Г’ю, з ним усе гаразд. Ондечки панянка Нур. —Привіт, — повторила Нур, а тоді похапцем додала: — За нами, типу, полюють четверо мерзотників з дробовиками, тож… —Двох я добряче гепнула по головах, —мовила Бронвін, під- нявши вгору два пальці. —А мої бджоли відігнали ще двох, — докинув Г’ю. — Вони повернуться — і в значно більшому складі, — заува- жив я. —Тож і не варто тут тирлуватися, згодні? — мовила Бронвін, піднявши з підлоги досить важкий на вигляд металевий прут. * * * Підземний ринок морепродуктів виявився заплутаним лабі- ринтом, однак ми досить спритно кружляли його звивистими відгалуженнями й закутками; кожна з наших пар щосили нама- галася пригадати, як ми сюди потрапили та який саме напис китайською означає «вихід» . Тут було тісно, однак ринок розки- нувся на великій території, напханій ящиками і столами, що їх розділяли брезентові полотна; над головами звисали цілі гнізда небезпечних на вигляд дротів та оголених лампочок. Нещодавно тут товклося чимало людей, проте покидьки Ліо розігнали їх усіх. —Намагайтеся не відставати! —гукнула Бронвін через плече. Ми ковзнули за нею під стіл, на якому звивалися живі вось- миноги, а тоді побігли через коридорчик, заставлений коробка- ми з рибою, під якою парував сухий лід. Звернувши ліворуч у прохід, що зринув за рогом, побачили двох посіпак Ліо—один із них розпластався на підлозі, а інший присів поряд, намагаю- чись привести його до тями слабкими ляпасами. Бронвін навіть не збиралася гальмувати — мерзотник спантеличено підняв голову, тільки щоб отримати добрячий удар ногою, після чого повалився на землю поряд із першим головорізом. —Перепрошую! — гукнула вона, а замість відповіді ми по- чули кілька вигуків із віддаленої частини ринку — нас помітили
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx