«Пташині збори» Ренсома Ріґґза
25 Я не побачив жодної реакції — а може, вона добре її прихо- вала, однак помітив, що в очах Нур промайнув вогник. Імовір- но, в неї почала вимальовуватися якась думка щодо нас . —Там ти будеш у безпеці, — сказала Бронвін. — Жодних бандитів з дробовиками… жодних вертольотів… Я вже хотів було з нею погодитися, як раптом згадав засте- реження Ейча щодо імбрин, а також те, що мені сказала пані Сапсан під час нашої останньої розмови, — вони стосувалися необхідності певних жертв заради спільного блага. І однією з них була Нур. —Як щодо всіх тих речей, які, за словами Ейча, ми маємо зробити? — запитала в мене Нур. Вона трохи стишила голос, бо не була певна, чи знали про це Бронвін і Г’ю, — та й чи варто їм було про це знати. —Яких іще речей ? — миттю поцікавився Г’ю. —Перед смертю Ейч розповів мені дещо про Нур і її пере- слідувачів та сказав, що ми маємо розшукати жінку на ім’я Ві. Буцімто тільки їй відома інформація про дещо важливе, і це стосується усієї справи. — Ві? Це часом не та мисливиця на порожняків, яку навчав твій дід? — запитала Бронвін. Уперше ім’я Ві зринуло, коли Бронвін перебувала в петлі лозоходців. Звісно, вона його запам’ятала. —Саме так, — відповів я. — А тоді Ейч… власне, його по- рожняк показав нам карту та розповів, як її знайти… —Його порожняк ? — охнула Бронвін. Я витягнув з кишені фрагмент паперової карти, щоб показа- ти друзям. —На той час він уже не був порожняком, бо перетворював- ся на дещо інше. —Тобто на витвора? — втрутився Г’ю. — Це єдине, на що може перетворитися порожняк. Я помітив, що Нур кинула на мене спантеличений погляд. —Ти ж казав, що витвори — то наші вороги? —Так і є, — відповів я, — але Ейч дружив саме з цим порож- няком… — Відчуття нереальності виключно зростає, —зауважила Нур.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx