«Пташині збори» Ренсома Ріґґза
28 —Мене накачали наркотиками. Я наїлася «поганих» грибів. Це кома, усе це мені сниться, — вона потерла долонями облич- чя. —Що завгодно має більший сенс, аніж… —Я не можу довести, що це не сон, — зауважив я, — але чу- дово розумію, через що тобі доводиться проходити. Бронвін саме бігла до нас, гукаючи одними губами: «Швидше, швидше, швидше!» Позаду торохнув паркан і хтось голосно ви- лаявся. Інший голос зауважив: «Я знаю, тут десь має бути вхід», і його супутник ствердно буркнувщось у відповідь. Авжеж, то були двоє посіпак Ліо — увесь цей час вони наступали нам на п’яти. ЯкщоНур і міркувала про інші варіанти розвитку подій, торох- котінняметалевої огорожі змусило її про це забути. Разом із Брон- він і Г’ю ми здолали зарості високої трави і щодуху помчали схо- дами нагору. Гуртом пробігли повз знаки, що розпливалися перед очима, — утім, я встиг помітити написи «БУДІВЛЯ В АВАРІЙ- НОМУ СТАНІ» і «ВХІД ЗАБОРОНЕНО!» — та нарешті дістали- ся входу. Скидалося на те, що колись він був забитий дошками, однак тепер у ньому зяяла діра. Уламки деревини та погнуті цвя- хи вгризалися в нас, мов хижі зуби, тоді як ми наполегливо про- диралися через отвір до місця, що, імовірно, навіки нас поховає. * * * Будівля була така темна й захаращена сміттям, що нам не вдава- лося бігти без того, аби не наштовхнутися на якусь гостру пере- шкоду чи провалитися в діру в підлозі. Намагаючись не відста- вати від Бронвін і Г’ю, ми практично повзли боком, мов ті краби, роблячи довгі й рвучкі кроки та виставляючи руки перед собою. Вочевидь, для моїх друзів це місце було знайомим. Наші пере- слідувачі вже були на подвір’ї — вони пробралися через паркан та бігли сходами нагору. Бронвін заблокувала вхід, через який ми потрапили до будівлі, закривши діру старим холодильником, що стояв поряд із нею. Скидалося на те, що він опинився там саме з цією метою, однак ми чудово усвідомлювали, що надовго це мерзотників Ліо не затримає. Нарешті ми натрапили на велику кімнату, брудні вікна якої були наполовину забиті дошками, але пропускали трохи світла, тож можна було розгледіти бодай щось. Нам довелося про-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx