«Пташині збори» Ренсома Ріґґза
32 — І такою вона теж уже не є, — зауважив Доґфейс. — Їй до- велося швидко вчитися. —Не надто швидко, зважаючи на її вигляд, — засміявшись, форкнула дівчинка-бородавниця. Я помітив, як Нур міцно стиснула щелепи— скидалося на те, що вона змушувала себе рухатися вперед виключно завдяки силі волі. —Оці-от допитливі душі —то недоторкані, —мовив Доґфейс. Він розвернувся і трохи подався назад, мов той екскурсовод. — Ті, кого не приймає до себе жодний клан. — Занадто дивні, аби видатися нормальними, —мовила Хетті. —Найжахливіші, найпотворніші, найогидніші дивні з-поміж усіх! — гордо зауважив хлопець з чиряком. — Я не думаю, що ви огидні, — сказала Бронвін. —Негайно забери свої слова назад! — завила дівчинка-боро- давниця. Тим часомДоґфейс крутнувся, мов у танці, і прослизнув у про- чинені двері. —А ось і наша святая святих. Чи то пак двері, що до неї ведуть. Увійшовши за ним до кімнати, ми з Нур завмерли на місці. Посередині стояв операційний стіл, а на задній стіні виднівся з десяток крихітних дверцят вбудованих морозильних камер. Кімната виявилася не просто глухим кутом, а моргом цієї лікарні. —Усе гаразд, — м’яко, але наполегливо мовила Бронвін до Нур, — це нас не вб’є. —О, дідько , ні-і, — сказала Нур, відступаючи назад, — я ніза- що не ховатимуся в одній із цих штук. —Ми не ховатимемося, — зауважив Г’ю, — а подорожува- тимемо . — Їй це не подобається, — мовила дівчинка-бородавниця, — вона боїться! Недоторкані захихотіли, скупчившись біля виходу. Нур уже встигла вибігти з кімнати й перетнула коридор, щоб дістатися відчинених дверей навпроти — імовірно, то був єдиний можли- вий варіант, що його варто було перевірити, перш ніж поверта- тися назад шляхом, який ми здолали. Бронвін та Г’ю хотіли кинутися за нею, але я їх зупинив.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx