«Остання імперія» Сергія Плохія
Передмова 14 (уособленням першого був червоний прапор над Кремлем, другого — зоряно-смугастий стяг над Капітолієм) здавався вічним. Ті, хто вчився у школі в 1950-х, ще пам’ятали сирени навчальних ядерних тривог, коли слід було ховатися під пар- тами. Сотні тисяч американців воювали в горах Кореї та в’єт- намських джунглях, десятки тисяч загинули там, щоб зупини- ти просування комунізму. Цілі покоління інтелектуалів вели суперечку, чи був Елджер Гісс радянським шпигуном, а Гол- лівуд кілька десятиліть відходив від антикомуністичної істерії, розв’язаної сенатором Джозефом Маккарті. За лічені роки до краху Союзу на вулицях найбільших міст США вирували де- монстрації, організовані поборниками ядерного роззброєння; ця тема вганяла клин між батьками й дітьми, налаштовувала молодого громадського діяча Рона Рейґана проти рідного бать- ка — президента Рональда Рейґана. Американці та їхні західні союзники вели численні війни як удома, так і за кордоном, яким, здавалося, не буде кінця. І тут озброєний до зубів ворог, не програвши ще жодної битви, раптом спускає прапор і роз- падається на кільканадцять менших держав без жодного по- стрілу супротивника. Причин для радості не бракувало, однак було щось дивне, може, навіть тривожне в готовності президента оголосити про перемогу в холодній війні в день відставки Горбачова, який прагнув завершення війни не менше, аніж Буш чи Рейґан. Крок Горбачова мав хіба що символічне значення (юридично СРСР був розпущений засновниками чотири дні тому, 21 груд- ня), але американці ніколи не ставили перед собою такої мети, як розпад СРСР. Телезвернення Джорджа Буша 25 грудня і січ- неве послання Конгресу суперечили колишнім заявам адміні- страції, що холодна війна скінчиться завдяки співпраці з Гор- бачовим, а не через суперництво з ним. Уперше така заява пролунала на саміті СРСР і США на Мальті у грудні 1989 року, востаннє — коли Білий дім за кілька годин до різдвяної про- мови Буша виступив із заявою, у якій високо оцінив роль ра- дянського президента: «Діючи спільно з президентом Рейґа- ном, мною та лідерами наших союзників, Горбачов робив усе можливе, щоб покласти край глибокому розмежуванню часів холодної війни, та всіляко вітав появу вільної Європи» 2 .
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx