«Остання імперія» Сергія Плохія
Передмова 20 ного президента Росії, котрий із нечисленними однодумцями не допустив тріумфу реваншистів, а опісля відмовився зби- рати воєдино розвалену імперію чи перекроювати кордони Росії, не ставши другим Мілошевичем; Леоніда Кравчука — гнучкого, навіть хитруватого лідера України, який своєю не- поступливістю в питаннях незалежності фактично підписав Союзу смертний вирок. Одне з центральних місць у моєму дослідженні посідає особиста драма Горбачова — історія лі- дера, який вивів країну з тоталітарного минулого, відкрив її для світу, започаткував демократичні процедури та економіч- ні перетворення і так змінив свою державу та світ, що став чужим і тут, і там. Опинившись в епіцентрі подій, Горбачов був змушений поставити на кін усе. І все втратив: престиж, владу, державу. Мій головний аргумент невіддільний від тези, згідно з якою визначальними в долі СРСР стали останні чотири місяці його існування — між невдалою спробою путчу 19 серпня 1991 року та зустріччю глав союзних республік в Алма-Аті 21 грудня. На моє глибоке переконання, майбутнє останньої імперії зумовили не так політика США, конфлікт союзного центру і Росії (уосо- блених Горбачовим і Єльциним) чи напружені стосунки між Москвою та республіками, як відносини між двома найбільши- ми суб’єктами СРСР — Росією та Україною. І саме нездатність їхніх політичних еліт вибудовувати новий modus vivendi в умовах руху України до незалежності, що набирав обертів, стала остан- нім цвяхом у труну Радянського Союзу. Восьмого грудня в мисливському будиночку в білоруській Біловезькій пущі Єльцин і Кравчук не дійшли згоди щодо оновлення Союзу за лекалами Горбачова й вирішили розпусти- ти СРСР, утворивши натомість Співдружність Незалежних Дер- жав. Керівництво Білорусі, що приймала зустріч президентів, не уявляло Союзу без Росії, так само як і президенти азійських республік, котрим не залишалося нічого іншого, як підтримати рішення Єльцина та Кравчука. Нікого не вабив горбачовський Союз, позбавлений Росії або України. Буш у процесі розпуску останньої імперії здебільшого грав роль глядача, який стежив за тим, щоб процес відбувався безкровно й без утрати контролю над ядерним арсеналом.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx