«Остання імперія» Сергія Плохія
Останній саміт 32 відбулася перша зустріч Буша з новим радянським генсеком — 54-річним Михайлом Горбачовим 6 . У липні 1991 року Буш уперше відвідав Москву як глава ви- конавчої влади— 1988 року він виграв президентські вибори. Та цього разу Буш прибув не на черговий похорон, а на перемови- ни з повним сил та енергії радянським колегою. «За час, який минув після мого останнього візиту в 1985 році, ми побачили, як руйнуються перепони в Європі, як гине світ, отруєний підоз- рами, — ішлося в доповіді, складеній апаратом президента для церемонії підписання нової угоди про скорочення ядерних ар- сеналів. — Адже Михайло Горбачов узяв на себе керівництво Радянським Союзом, започаткував чимало фундаментальних зрушень, став проводити реформи, що змінили наш світ. І тепер в Америці всі знають щонайменше два слова російською: глас- ность і перестройка. А тут люди з повагою ставляться до англій- ського слова democracy » 7 . Під час московського візиту Джорджа Буша супроводжували дружина Барбара Буш, сива 66-річна жінка, та співробітники адміністрації. Зазвичай унаслідок трансатлантичного перельоту із заходу на схід у людини порушується сон і зміщується біо- логічний годинник: різниця в часі міжМосквою та Вашингто- ном — вісім годин. У польоті Буш читав документи, підгото- вані співробітниками до саміту, адаптуючись за відсутності сну до іншого часового поясу. Джордж і Барбара Буші приземли- лися теплого московського вечора 29 липня в міжнародному аеропорту Шереметьєво, де їх зустрів віце-президент Геннадій Янаєв, не так давно призначений на цю нову для СРСР посаду. Це була найперша зустріч Буша та Янаєва, і за час короткого триденного візиту до СРСР американський президент відчув симпатію до цього на перший погляд скромного, невибагливо- го чиновника, який виконанням протокольних обов’язків і пов- ною відстороненістю від прийняття політичних рішень, можли- во, нагадав самому Бушу його не таке й далеке минуле в ролі другої людини в Білому домі при Рейґані. Коли президентський кортеж доїхав доМоскви, уже темніло. «Деколи перехожі віталь- но махали нам, і ми ввімкнули внутрішнє освітлення салону, щоб краще було видно людей у ньому, — згадував пізніше Буш. — На вулицях стояла сутінь, і кілька разів ми махали ліх-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx