«Остання імперія» Сергія Плохія
Зустріч у Москві 35 ського крайкому КПРС і обіймав цей пост до переведення в Се- кретаріат ЦК КПРС». У Ставрополі Горбачов привернув до себе загальну увагу й тісно зійшовся з двома представниками бреж- нєвської верхівки, які мали прямий стосунок до цього міста. Один із них був «вахтовий радянської ідеології» Михайло Сус- лов, а другий — голова КДБ і майбутній генсек КПРС Юрій Андропов. Саме вони сприяли переїзду Горбачова в Москву, коли добігала кінця доба Брежнєва 9 . До свого прибуття вМоскву в 1979 році на пост секретаря ЦК із сільського господарства Горбачов нечасто був учасником зов- нішніх зносин, якщо не брати до уваги закордонних візитів у складі делегацій нижньої та середньої партійної ланки. Однак варто було йому в період нетривалої андроповської каденції потрапити на важливішу урядову посаду, а в березні 1985 року стати Генеральним секретарем ЦК КПРС, як він показав себе здібним учнем. Нарешті прихильники ліберальної політики в коридорах ЦК КПРС знайшли в його особі керівника, гото- вого дослухатися до їхніх порад і не боятися перетворень усе- редині країни та за її межами. Багато хто ностальгував за по- рівняно ліберальними часами Хрущова та політикою розрядки епохи раннього Брежнєва. Були навіть таємні прихильники Празької весни 1968 року — спроби чеських комуністів (пере- мелених радянською військовою машиною) побудувати в себе соціалізм «із людським обличчям». Горбачов, який перебував під певним впливом Хрущова з його засудженням сталінських репресій (двоє дідів новообраного генсека свого часу пережили арешти) і мешкав в університетському гуртожитку в одній кім- наті зі ЗденєкомМлинаржем— одним із майбутніх архітекторів Празької весни, — виявився уважним слухачем і, що значно важливіше, сумлінним виконавцем. На внутрішньополітичній арені Горбачов започаткував пе- ребудову, яка послабила партійний контроль над централізова- ною економікою і сприяла зародженню ринкових відносин. Крім того, він зініціював політику гласності (термін із лексико- ну радянських дисидентів), яка послабила тиск партії на ЗМІ, а також заклав підвалини ідеологічного плюралізму. У зовніш- ній політиці Горбачов повернувся до ідей, близьких до політики розрядки, яку проводив Брежнєв, але водночас послідовно від-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx