«Аутсайдер» Стівена Кінга
13 Арешт дорога. Бетсі Ріґґінз, яка мала б зараз сидіти в декретній відпустці, допомагатиме Поліції штату в інших аспектах сьогоднішньої операції. Ралф дуже сподівався, що вони не стрибають поперед батька в пекло. Того вечора, на конференції напередодні арешту, він висловив своє занепокоєння Біллу Семюелзу, прокуророві округу Флінт. Семюелз був трохи замолодим для своєї посади — мав тридцять п’ять років, — але нале- жав до правої політичної партії та був упевнений у собі. Не надміру впевнений, треба визнати, але, безперечно, нала- штований войовничо. «Ще лишаються гострі кути, які мені хотілось би зглади- ти, — сказав тоді Ралф. — Ми не знаємо всього підспідка. До того ж він заявить, що має алібі. Неодмінно зауважить про алібі, якщо, звісно, не надумає одразу капітулювати». «Як зауважить, — відповів Семюелз, — ми його спрос- туємо. Сам знаєш, що спростуємо». Ралф у цьому не сумнівався і знав, що вони знайшли справжнього винуватця, та все одно, перш ніж тиснути на гачок, йому хотілося провести детальніше розслідування. Наприклад, знайти в алібі цього сучого сина дірки й роз- ширити їх так, щоб вантажівка могла проїхати, а тоді вже арештовувати. Здебільшого правильний порядок дій був саме такий. Але не зараз. «Маємо три позиції, — сказав Семюелз. — Готовий їх почути?» Ралф кивнув. Зрештою, вони мусили працювати разом. «По-перше, містяни, а особливо батьки малолітніх дітей, нажахані та злі. Вони хочуть, щоб ми чимшвидше справи- ли арешт і повернули їм відчуття безпеки. По-друге, до- кази безперечні. Зроду не бачив такої певної справи. Ти зі мною згоден?» «Так». «Окей, і по-третє. Вагомий пункт, — Семюелз нахилився до Ралфа. —Ми не знаємо, чи він раніше вже таке робив —
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx