«Аутсайдер» Стівена Кінга
22 Стівен Кінг —Виводь його, Фрітце! — заволав якийсь горлань із вершечка трибуни — майже напевно батько екстра-швид- кісного пітчера, бо хлопець надто різко крутнув головою в його бік. — Виво-о-о-оодь! Тревор не відреагував на наступну подачу, бо м’яч при- летів із близької відстані — заблизької, щоб відбивати, суддя оголосив бол? ?1 , і тут уже застогнали фанати «Ведме- дів». Один запропонував арбітру купити нові окуляри. Хтось щось гукнув про собаку-поводиря. Рахунок зрівнявся, два-два, і Террі був практично впевне- ний, що весь прийдешній сезон «Драконів» залежить від цієї подачі. Або на них чекає матч із «Пантерами» за Кубок міста, і далі вони змагатимуться за першість у штаті (а такі ігри транслюють на телебаченні), або розійдуться по домів- ках і потім стрінуться лише раз — зберуться на барбекю на задвіркуМейтленда, традиційно відзначаючи кінець сезону. Террі озирнувся до Марсі й дівчат, які сиділи на своїх звичних місцях — на рибальських стільцях за сіткою біля домашньої бази. Дочки розташувалися обабіч матері, мов гарненькі затискачі у підставці для книжок. Усі троє по- махали до нього схрещеними пальцями. Террі їм підморг нув, усміхнувся й здійняв великі пальці вгору, та все одно почувався він якось недобре. І річ не лише в грі. Він уже деякий час був сам не свій. Не при собі. Усмішка Марсі зів’яла, і жінка збентежено насупилась. Вона дивилася ліворуч і тицьнула в той бік пальцем. Террі повернув голову й угледів двох міських копів, які нога в но- гу йшли вздовж лінії на третій базі, повз Баррі Гулігана, що звідти напучував гравців. — Час, час! —проволав арбітр на домашній базі, зупинив- ши пітчера «Ведмедів», який саме закручував м’яча. Тревор Майклз відступив від своєї бази — із виразом полегшення, 1 Помилка пітчера (чотири боли означають вок — бетер команди-супротивниці має право пересунутися на наступну базу).
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx