«Аутсайдер» Стівена Кінга
24 Стівен Кінг Із трибун долинуло ще одне «о-о-о-о!», цього разу гуч- ніше, мов вітер почав здійматися. Террі спохмура глянув на Рамаджа. Він розумів слова, прості людські слова, що утворювали розповідне речення, він знав, хто такий Френкі Пітерсон і що з ним сталося, але сенс цих слів до нього не доходив. Він тільки й устиг сказа- ти: «Що? Це жарт якийсь?», коли спортивний хронікер із «Рупора Флінт-Сіті» клацнув фотоапаратом, і наступного дня світлина з’явилася на першій шпальті газети — Террі стоїть, роззявивши рота й вилупивши очі, з-під кашкета «Золотих драконів» навсібіч стирчить волосся. На фото- графії він мав помарнілий і винуватий вигляд. — Що ти оце сказав? —Простягніть, будь ласка, зап’ястки. Террі поглянув на Марсі й дочок, які досі сиділи на стіль- цях за сіткою і витріщалися на нього з однаковими вира- зами застиглого здивування. Жах прийде пізніше. Бейбір Пател покинув третю базу й рушив до лави запасних, до- рогою знімаючи свій шолом бетера, під яким показалася спітніла копиця чорного волосся. Террі помітив, що хло- пець починає рюмсати. —Повертайся на місце! — крикнув хлопцю Ґевін. — Гра ще не скінчилася. Та Бейбір лише стояв за лінією фолу, дивився на Террі й ревів. Террі також дивився на хлопчика, упевнений ( май- же впевнений), що це всього лише сон, аж раптом Том Єйтс схопив і смикнув його за руки з такою силою, що Террі мало не повалився вперед. Рамадж рвучко надягнув наручники. Не якісь там пластикові стрічки, а справжні наручники, великі й важкі, що виблискували в променях вечірнього сонця. Тим самим гримким голосом Рамадж заявив: —Ви маєте право зберігати мовчання і не відповідати на питання, але якщо таки заговорите, то будь-що сказане може бути використано проти вас на суді. Ви маєте право
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx