«Аутсайдер» Стівена Кінга
29 Арешт забули Параґвай, тож довелося починати спочатку. Таке життя. Після того ми збиралися грати в «Енґрі Бьордз» і «Корґі Гоп»? ?1 на айпеді Гелен, аж поки по мене не прийде тато. Бо він проводжає мене додому, а на той час уже мало бути темно. Детектив Андерсон: Матусю, о котрій то було? Франсін Морріс: Коли Джуні пішла, саме передавали місцеві новини. Норм їх дивився, поки я мила посуд. Отже, між вісімнадцятою й вісімнадцятою тридцять. Може, вісімнадцята п’ятнадцять, бо тоді, здається, починався прогноз погоди. Детектив Андерсон: Джун, розкажи мені, що ти бачила, коли проходила повз парковку. Джун Морріс: Бачила тренера Террі, я ж вам казала. Він живе на нашій вулиці, й одного разу, коли в нас загу- бився собака, то тренер Террі його повернув. Інколи я граюся з Ґрейсі Мейтленд, але не часто. Вона на рік старша, їй уже подобаються хлопці. Він був увесь у кро- ві. Через ніс. Детектив Андерсон: Угу. Що він робив, коли ти його по- мітила? Джун Морріс: Він виходив з-за дерев. Тоді побачив мене й замахав рукою. Я помахала навзаєм і сказала: «Агов, тренере Террі, що з вами сталося?» А він сказав, що його гілка стукнула в обличчя. Сказав: «Не бійся, то просто з носа кров тече, зі мною таке весь час буває». А я сказала: «Я не боюся, але більше ту сорочку ви не зможете носити, бо кров не відпирається, так моя мама каже». Він усміхнувся й відповів: «Добре, що в мене багато сорочок». Але кров була й на штанах. І на руках. Франсін Морріс: Вони стояли так близько. Ніяк не можу викинути це з голови. 1 «Angry Birds» і «Corgi Hop» — відеоігри.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx