«Аутсайдер» Стівена Кінга
32 Стівен Кінг на цей щит. Марсі стояла на парковці, і Террі ніколи не за- буде виразу її обличчя. Такий вигляд мають жінки з тих країн третього світу, коли дивляться, як горить їхнє селище. Тоді Рамадж сів за кермо, Ралф Андерсон—на пасажир- ське сидіння, і не встиг Ралф зачинити дверцята зі свого боку, як автівка, вискнувши шинами, позадкувала з місця для інвалідів. Обертаючи кермо долонею, Рамадж зробив крутий поворот і вирушив у напрямку Тінзлі-авеню. Їхали вони без сирени, тільки закрутилася й засвітилася синя блимавка на приладовій панелі. Террі збагнув, що в автівці пахне мексиканською їжею. Дивно, на які дрібниці зверта- єш увагу, коли твій день — чи все твоє життя — летить під три чорти, а ти й не знав, що ті чортяки підступають. Террі нахилився вперед. —Ралфе, послухай мене. Ралф дивився просто перед себе. Руки міцно зчеплені. —Розповіси все, що схочеш, у відділку. —Трясця, та хай говорить, — мовив Рамадж. — Заоща- дить нам час. —Заткайся, Трою, — відказав Ралф, невідривно дивля- чись на дорогу, що розгорталася попереду. Террі помітив, як на його шиї напнулися дві жили, утворивши цифру «11». —Ралфе, я не знаю, як ви на мене вийшли чи чому вам заманулося арештувати мене на очах у половини міста, але вам тут геть клепки позривало. —Усі так кажуть, — відмітив буденним тоном Том Єйтс, який сидів поруч. — Тримай руки на колінах, Мейтленде. Навіть носа не думай чухати. Террі почало прояснюватися в голові, не зовсім, але по- троху, і він став пильнувати вказівки офіцера Єйтса (на фор- меній сорочці виднівся бейджик з ім’ям). У Єйтса був такий вигляд, наче він так і чекав нагоди вдарити свого арештанта, у наручниках чи без. Хтось їв у цій машині енчілади, Террі в цьому був упев- нений. Може, куплені в «Сеньйорі Джо». Улюблена забігай-
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx