«Таємна історія» Донни Тартт
31 — Яка дивовижа , — тепло промовив він, коли я скінчив, перебу- ваючи мало не в ейфорії. — Яка романтика. —Що ж, розумієте, для нас це просто повсякдення. —Я намагав- ся не вовтузитись, проте аж розпашів від свого успіху. —Ну і що людина з такою романтичною вдачею робить в аудито- рії античної класики? — спитав він, ніби йому пощастило зловити в себе рідкісного птаха —мене — і тепер не терпілося дізнатися мою думку, поки я ще сиджу в клітці його кабінету. — Якщо під «романтичним» ви маєте на увазі усамітнення та само заглиблення, то, на мою думку, з романтиків виходять найліпші фахівці з античної класики. Він розсміявся. — З великих романтиків часто виходять невдахи у справі вивчен- ня античної класики. Але ж ми віддалилися від теми, правда? Що ви думаєте про Гемпден? Вам тут подобається? Я виклав йому свою екзегезу, не так стисло, як можна було би, пояснюючи, чому на цей момент мене повністю влаштовує уні верситет. —Дуже часто молодим людям провінція здається страхітливо невеселою, — промовив Джуліан. — Але ж це не значить, що вона не може бути для них корисною. Ви багато подорожували? Що вас тут зацікавило? Я можу припустити, що така молода людина губить- ся за межами великого міста, але не виключено, що ви просто вто- милися від життя в ньому. То я правий? Отак завзято і вправно він водив мене, цілковито обеззброєного, від теми до теми. І я певен, що з цієї кількахвилинної на перший по- гляд бесіди (а насправді значно тривалішої) він зміг видобути абсо- лютно все, що хотів знати про мене. Я й не підозрював, що його пильне зацікавлення могло корінитися в будь-чому іншому, крім глибокого задоволення моїм товариством, і хоча я не одразу помітив, що говорю в бентежно широкому діапазоні тем (зокрема досить особистих і з не притаманною мені зазвичай відвертістю), та все одно лишився переконаним, що зробив це з власної волі. Шкода, мені вже зараз і не пригадати більшої частини тодішньої бесіди, точніше, не забулося в основному те, про що я сам розповідав і про що со- ромно згадувати через тупість сказаного. Єдиний пункт, щодо якого в нас виявилися розбіжні думки (коли не рахувати подивовано зведеної брови від самого тільки названого імені Пікассо; згодом, пізнавши Джуліана краще, я збагнув, що він тоді це сприйняв мало
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx