Тишени. Бонусний розділ 3 Аналізую люд, а його багато. Старигань купує онуку льодяник, якась жінка замріяно розглядає нові пензлі для малювання, цілується пара похилого віку. Повз проходить чоловік, тримаючи в руках згортки паперів, а за ним лишається дівчина, яка схилила голову. Магія всередині мене поволі заспокоюється. — Ділова пропозиція! — кричить якесь дівча, перебігаючи площу. Їй років зо пʼять, на ній темно-синє пальто і чоботи, щоб гасати по калюжах. Мала зупиняється біля дівчини, яка весь цей час стояла з опущеною головою. Дитина щось емоційно переповідає, розмахуючи руками. Посміхаюсь сам до себе, закликаючи тишу, щоб заспокоїтись. Думаю, цей вияв не спричинений прокляттям чи чимось таким, радше виник через вчорашнє надмірне застосування енергії. Обертаюсь до Олівії. Невістка простягає мені стаканчик із чорною кавою, палець знову вібрує фантомним болем. Про всяк випадок проводжу поглядом кожного. — Ну будь ласка? — дитина не вередує, але чути її добре. — Укладемо угоду, Мей? — вона стискає руку дівчини, і мені вкотре віддає фантомним болем. — Навіть не знаю, що ти можеш мені запропонувати, — відповідає та. Зосереджуюсь на дівчині: невисокий зріст, широкі стегна та тонка талія. Її каштанове волосся розвіває вітер, постійно шарпає капюшон сірого пальта. Дівчина повністю поглинута розмовою з дитиною, навіть не помічає, що я пильную її. — Ліаме? — Олівія торкається мого плеча. — Чекай, — говорю я і намагаюсь випустити дрібку вібрації. — Ну, Ме-е-е-й, — протягує дитина, а мене обдає холодною водою. Олівія простежує за моїм поглядом і закочує очі. Я хочу, щоб мені, бляха, почулося це імʼя.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx