«Така, як ти» Марка Леві
14 2 Літак «Ейр-Індія» приземлився в аеропорту Джона Фітцджераль- да Кеннеді. Санджай піднявся, щоб забрати сумку з багажної по- лиці, й рушив до пасажирського трапа. Тішачись, що вийшов з лі- така першим, він жваво покрокував вузьким коридором. Захеканий молодик увійшов до великої зали, де розташувалися кабінки офі- церів імміграційної служби. Працівник не дуже привітно поціка- вився метою візиту Санджая до Нью-Йорка. На те новоприбулий відповів, що приїхав з пізнавальною метою, і продемонстрував за- прошення від тітки, яка виступила гарантом його платоспромож- ності. Офіцер не переобтяжував себе читанням, проте підвів го- лову, аби подивитися на Санджая. То була тривожна мить, коли, просто спираючись на оцінку зовнішності, будь-якого іноземного гостя могли відправити в кімнату для допитів, а потім і взагалі віді слати в рідну країну. Офіцер лише поставив штамп, надряпав дату, до якої Санджай мав право перебувати на американській терито- рії, і наказав рушати далі. Чоловік забрав валізу з транспортера, пройшов митний контроль і рушив до місця зустрічі, де чекали водії лімузинів. Він помітив своє ім’я на табличці, яку один з них тримав у руках. Водій забрав його валізу і провів до машини. Чорний «краун» мчав по просторому, як на початок ночі, 495-му шосе. Сидіння було м’яке, і Санджай, утомлений довгим перельо- том, хотів подрімати. Але водій цьому завадив, завівши розмову, ко- ли в далині замайоріли вежі Мангеттену. — Ви тут у справах чи розважаєтесь? — запитав він. — Це можна поєднати, — відказав Санджай. — Тунель чи міст? Водій нагадав, що Мангеттен—острів, тож треба обрати, як до нього дістатися, а тоді запевнив, що краєвид з мосту Квінсборо вар- тий невеликого об’їзду. — Ви з Індії? — З Мумбаї, — підтвердив Санджай. — Отже, зрештоюви станете водієм, як і я. Так трапляється з біль- шістю індійців, що прибувають сюди. Спершу «жовтий кеб», для хит ріших—«убер», а для групки обраних—лімузин на кшталт цього.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx