«Така, як ти» Марка Леві
15 Санджай подивився на картку, причеплену до бардачка. Біля світлини водія було зазначено його ім’я, Маріус Зобонья, і номер ліцензії — 8451. — УНью-Йорку немає польських лікарів, учителів чи інженерів? Маріус почухав підборіддя. — Я таких не знаю. Хоча фізіотерапевт моєї дружини — сло- вак, — визнав він. — Це чудова новина, яка сповнює мене надії. Ненавиджу кер- мувати. На тому водій замовк. Санджай витягнув з кишені телефон, аби перевірити повідомлення. Програма його перебування у Нью-Йор- ку мала бути напруженою. Треба б якомога швидше розквитатися з родинними обов’язками. Традиція вимагала подякувати тітоньці, яка так люб’язно надала йому рекомендаційного листа, — а це справді було дуже люб’язно, бо вони ніколи не бачилися. — Ми далеко від Гарлема? — запитав він у водія. — Гарлем великий. Вам який треба — Східний чи Західний? Санджай розгорнув листа і перевірив адресу на конверті. — 225-та Східна, 118-та вулиця. — За чверть години, — повідомив водій. — Чудово, уперед. Потім я поїду до «Плази». Машина пролетіла швидкісною магістраллю вздовж Іст-Ривер та річки Гарлем, а тоді зупинилася перед багатоповерхівкою з чер- воної цегли, збудованої у сімдесятих. — Ви певні, що вам сюди? — запитав Маріус. — Так, а що? — Іспанський Гарлем — це пуерто-риканський район. — Може, моя тітка— індіанка з Пуерто-Рико, — іронічно від- казав Санджай. — На вас зачекати? — Зробіть ласку. Я ненадовго. З міркувань безпеки він витягнув валізу з багажника і рушив до будівлі. * Лалі поставила каструлю на стіл, підняла кришку — і смаковиті пахощі наповнили їдальню. Повернувшись, Діпак з подивом поба- чив, що дружина вбралася в сарі, якого ніколи не носила. Але те,
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx