«Така, як ти» Марка Леві
19 вона відчувала ностальгію, зупиняючись перед світлиною з песи- ком, який був частиною родини,—ще коли батьки були разом і ро- дина існувала. З бібліотеки пробивалася смужка світла. Дівчина мовчки заїха- ла досередини й поглянула на батька. Його волосся досі було гус- тим, але руда барва обернулася на попіл. Зігнувшись над столом, професор Бронштейн перевіряв роботи студентів. — Як минув твій день? — запитала вона. — Викладати кейнсіанство купці прищавих студентів веселі- ше, ніж може здатися. А твій кастинг як?— запитав він, не підво- дячи очей. — Дізнаюся за кілька днів, якщо мене запросять на другу спів- бесіду— і якщо мені не надішлють мільйонного листа з пояснення- ми, чому я не підходжу. — Ти не вечеряєш із Шопенгауером? Хлоя поглянула на батька й повернулася до дверей. — Не хочеш провести вечір у ресторані з дочкою? Я буду готова за півгодини, — додала вона, перш ніж зникнути. — Двадцять хвилин! — гукнув він їй навздогін. — Стільки часу знадобиться, лишещоб наповнити ванну. Коли ти нарешті полагодиш сантехніку, я встигатиму! — почулося здалеку. Професор Бронштейн відчинив шухлядку, понишпорив серед па- перів у пошуках старого кошторису і похмуро подумав про суму, яку ще треба заплатити. Поклав документ на місце й знову поринув у ро- боту, аж доки, значно пізніше, Хлоя знову не постукала у двері. — Я зателефонувала містеру Рівері, поквапся. Містер Бронштейн накинув куртку й наздогнав доньку в кори- дорі. Дверцята ліфта вже були відчинені. Хлоя заїхала всередину першою, а батько прилаштувався за нею. — Діпак казав, що ви нікуди сьогодні не збираєтесь, — мало не вибачався нічний ліфтер. — Плани змінилися, — весело відповіла Хлоя. Рівера натиснув на важіль, і кабіна спустилася. На першому поверсі чоловік прочинив ґрати й відступив, даючи дорогу Хлої. На вулиці було тепло, а нічне небо вражало темною синявою. — Ходімо прямо, до «Клодетт», — запропонував професор. — Не можна без кінця зловживати їхньою щедрістю. Одного дня доведеться повернути борг.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx