«Така, як ти» Марка Леві
21 — Джуліус перевантажений, я просто першою скасувала зустріч. — Викладач філософії з прізвищем Шопенгауер мусить відпо- відальніше ставитися до зобов’язань! — зіронізував батько. — Тату, може, змінімо тему? — А як справи в жінки, якою ти займалася? Якщо не помиля- юся, партнер ставився до неї як до речі. Нещодавно ти пояснюва- ла, що поведінка цього чоловіка — причина її нещастя і — пара- доксально — джерело її щастя. — Я тобі цього не пояснювала. Принаймні не так. Вона страж- дає на щось на кшталт стокгольмського синдрому й так мало себе цінує, що почувається вдячною за крихти кохання, які він їй дає. — Ти порадила їй залишити цього типа й пошукати когось, вар- того кохання? — Моя роль обмежується тим, що я вислуховую пацієнтів і до- помагаю їм зрозуміти, що вони самі кажуть. — Ти хоча б придумала, як розв’язати її проблему? — Так, я над цим працюю, вчу її бути вимогливішою. І вона ро- бить неабиякі успіхи. Але якщо ти намагаєшся щось мені сказати, висловлюйся конкретніше. — Лише те, що ти не маєш бути менш вимогливою, ніж інші жінки. — Це так ти змінюєш тему? У тебе синдром ревнивого татуся. — Мабуть, ти маєш рацію. Якби ж я міг порадитися з тобою до того, як твоя матір мене залишила… Але тобі було лише трина дцять, — зітхнув професор. — Навіщо ти бігаєш по кастингах, якщо доволі успішно займаєшся своєю справою? — Тому що я тільки починаю медичну кар’єру, у мене лише три пацієнти і ми бідні як церковні миші. — Ти не маєш перейматися через наші фінансові справи. Якщо все буде гаразд, я скоро підпишу угоду на цикл лекцій, і ми знову будемо на плаву. — Але вони виснажать тебе і заберуть далеко. Час мені става- ти самостійною. — Нам доведеться переїхати. Ця квартира не на наші статки. Витрати залишать нас голими й босими. — Я двічі поверталася до життя у цій квартирі: після нашого від’їзду з Коннектикуту й після нещасного випадку. А ще я хочу, аби ти тут постарів.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx