«Така, як ти» Марка Леві
28 — І коли мені повернутися, щоб насолодитися твоєю пре зентацією? — За годину, більше мені не треба! — відповів Сем. Вийшовши з будівлі, Санджай опинився перед огорожею пар- ку, але трубач уже зник, а разом з ним і мелодія «Маленької квіт- ки». Чоловік зателефонував тітці й запросив її на обід. * За півгодини Лалі прибула до фонтана в парку Вашингтон-сквер. — Мене вабить висока кухня, тож обирай найкращий ресто- ран району. Звісно ж, я пригощаю, — сказав Санджай, зустрів- ши тітку. — Нащо витрачати гроші? Я принесла нам кошик із купою смакоти. Доки жінка розстеляла паперову скатертину на газоні, ставила картонні тарілки й пластикові столові прибори, Санджай намагав- ся збагнути, за що доля так на нього напосілася. — Кумедно, що ми зустрілися саме в цьому парку, —зауважи- ла Лалі. — Чому? Поруч розташований офіс мого партнера. — Мій партнер також працює поруч. — Яким був мій батько в дитинстві? — Стриманим. Він завжди спостерігав за іншими. Трохи схо- жий на тебе. Не намагайся заперечувати, вчора ти не спускав Діпака з очей. Але навряд чи ти багато побачив, бо за насупле- ним обличчям ховається чоловік, повний сюрпризів. Він досі не перестає мене дивувати. — Чим він займається? — Ти влаштував мені допит, а сам нічого не розповідаєш! Він керує. — Таксі? — Ліфтом, — засміялася Лалі. — Він провів усе життя в ка- біні, старшій за нього самого. — А як ви познайомилися? — У парку Шиваджі. Я обожнювала дивитися крикетні матчі. І ходила туди щонеділі. То була мить свободи для мене. Якби бать- ко дізнався, що я ходжу дивитися на хлопців на спортмайданчи- ку, мені б дали добрячої прочуханки. Діпак надзвичайно відбивав.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx