«Така, як ти» Марка Леві
32 Діпак попросив посильного зачекати, що тому страшенно не спо- добалося. — Три дзвінки, це містер Моррісон, — буркнув Діпак. — Га- разд, спершу я подбаю про ваше таксі. — А хто подбає про мій пакунок? — обурився кур’єр, крокую- чи за ними тротуаром. Хлоя взяла згорток, поклала собі на коліна й підписала кви танцію про доставку. — О, це для Клерків. Що ж тут може бути? — хитро вигук нула вона. Діпак кинув важкий погляд на Санджая, що чекав під дашком. Молодик підійшов до Хлої й забрав пакунок. — Я покладу це на бюрко. Чи ви спершу хочете зазирнути, що всередині? — запитав він. Виконавши сказане, він знову повернувся на вулицю. Діпак сто- яв посеред авеню, дмухаючи у свисток і простягаючи вперед руки, щоб упіймати таксі. Однак три жовті «кеби» з увімкненими лам- почками промчали повз. — Я не хочу втручатися у справу, яка мене не стосується, але дзвоник не змовкає, — повідомив Санджай. — Діпаку, ідіть до містера Моррісона, я і сама впораюся, — втрутилася Хлоя. — Я займуся таксі, — запропонував Санджай, підійшовши до дядька. — Будь уважний, будь-що не підійде, —прошепотів Діпак. — Потрібна лише така машина, в якій відсуваються бічні двері… — Я зрозумів! Не знаю, хто цей містер Моррісон, але він вида- ється нетерплячим. Діпак завагався і, заскочений зненацька, повернувся в будинок, залишивши Санджая в товаристві Хлої. — Усе гаразд? — запитав Санджай. — А чому щось має бути не так? — холодно запитала вона. — Та нічого, мені просто здалося, ніби ви щось прошепотіли. — Я мала поїхати раніше й тепер спізнюся. — Важлива зустріч? — Так, дуже… Принаймні я на це сподіваюся. Він вискочив на дорогу й зупинив таксі… зовсім не таке, як йому наказав дядько.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx