16 все це зійде з рук? Ясновельможний пан гетьман і вельможний пан полковник заплющать на це очі? Перебийніс зі злістю плюнув на землю, повернув шаблю в піхви і, незважаючи на осудливі крики, відійшов від труни. Осавул разом зі своїми козаками, які вже були поруч, потихеньку відтіснив найбільш буйних від домовини. Допомогою йому став і настоятель монастиря із ченцями, котрі почали умовляти, заспокоювати людей, що зібралися на монастирському подвір’ї. Та раптом натовп знову захвилювався, люди почали кричати, що труні з упирем не місце у святому соборі. Прийшлось осавулу гучно, на весь голос пообіцяти, що тіло генерального обозного буде перепоховано у його маєтку, за річкою Стрижнем. Його слова зняли напруження, і люди стали потихеньку розходитися, потягнувшись у бік міста. Осавул з допомогою козаків зачинив кришку домовини, але не ризикнув повернути її у притвор собору. Він залишив усіх своїх козаків охороняти труну, а сам поспішив повернутися у цитадель. Вже за годину він доповідав пану полковнику про ці події. Як і очікував, полковник спочатку розлючено лаявся, та, заспокоївшись, задумався, як тепер вчинити. Незабаром він пішов по пораду до архімандрита Іоанна Максимовича.
RkJQdWJsaXNoZXIy MjA3MDkx